Педагогічний конкурс "Перлини натхнення"

<h2>На участь у обласному конкурсі «Перлина натхнення» серед педагогічних працівників загальноосвітніх, позашкільних</h2><br /><a href=http://lit.govuadocs.com.ua/docs/142/index-283943.html>читати повністю</a><br /><a href=http://lit.govuadocs.com.ua/download/docs-283943/142-283943.doc>скачати</a><br />

Опис досвіду роботи вчителя початкових класів

Миролюбівського НВК школи-сад

Литвин Людмили Іванівни

Ігрова діяльність у навчальному процесі початкової школи

Там де гра, там і розум.

Народна мудрість

      Актуальність досвіду.  Одним з основних видів діяльності дитини, особливо молодшого віку, та найважливішим засобом її виховання є дитяча гра. Педагоги та психологи розглядають дитячу гру як особливу форму взаємовідносин дитини з оточуючої дійсності.

      Ігри, які використовуються в початковій школі, виконують різні функції: активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, увагу, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована гра збагачує процес мислення індивідуальними почуттями, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.                                                  

      Коли вчитель використовує на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи урок, учитель має зважати на всіх учнів, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі.

       Використання ігор допомагає сформувати пізнавальну самостійність – якість особистості, що проявляється у готовності власними силами здійснити цілеспрямовану пізнавальну діяльність. Пізнавальна самостійність формується у різних навчальних ситуаціях: сприйнятті готового матеріалу, спрямованій пізнавальній активності, дослідницькій пізнавальній діяльності.
      Ігри дають можливість внести проблемність у пізнавальний процес, здійснити самоконтроль та самокорегування пізнавальної діяльності. Успішне проведення ігор веде до розвитку пізнавальної самостійності учнів.
       А.С.Макаренко вважав дитячі рольові ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав він, тільки та гра є педагогічно цінною, в якій дитина активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. За цих умов вона може виконувати в грі різні ролі — бути командиром, виконавцем, творцем, знаходити умови для виявлення своїх здібностей та життєвої активності.

      У сучасний період реформування освіти в Україні та врахування психологічних основ організації навчального процесу проблема розвитку молодших школярів загалом і в грі зокрема набуває особливого значення.

      Недостатня увага організації ігрової діяльності з дітьми на уроках зумовлює актуальність теми моєї роботи.

      Метою роботи є дослідження особливостей використання гри на уроках у початкових класах. Об'єктом нашого дослідження є дидактична гра, а предметом - особливості використання дидактичних ігор у навчанні молодших школярів.

      Гіпотеза – гра впливає на формування пізнавальних процесів молодших школярів: при застосуванні комплексу дидактично-розвивальних ігор підвищується рівень розумового розвитку молодших школярів.

Завдання дослідження:

1) опрацювати психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження;

2) описати сутність дитячої гри та її структуру;

3) виявити особливості використання дидактичних ігор на уроках;

4) визначити умови ефективного використання ігрового методу;

5) охарактеризувати особливості використання ігор в передовому і масовому педагогічному досвіді;

6) розробити авторські пропозиції та обґрунтувати їх ефективність. При написанні роботи ми використовували такі методи дослідження: аналіз наукової літератури; спостереження; бесіда; вивчення передового педагогічного досвіду; теоретичне узагальнення.

      Провідною ідеєю  досвіду.  Проблема дитячої ігрової діяльності знайшла своє відображення в багатьох психолого-педагогічних теоріях і дидактично-виховних системах. Аналіз надбань педагогічної науки двох попередніх століть засвідчує, що чимало досліджень гри здійснювалися на матеріалі ігор дітей молодшого шкільного віку. Отже, основною ідеєю дослідження є, що гра не тільки вчить і розвиває дитину, вона ще й лікує. Суть дидактичної гри полягає в розв`язанні пізнавальних завдань, сформульованих у цікавій формі. Сам розв`язок пізнавальної задачі зв`язаний з розумовою напругою, з переборенням труднощів, що привчає дитину до розумової праці. Виходячи з вищезазначеного, підсумовуємо:

Ø  дидактична гра — це засіб навчання і виховання;

Ø  ігрова діяльність добре поєднується із "серйозним навчанням";

Ø  під час ігрової діяльності на уроці створюються ситуації успіху;

Ø  за допомогою гри удосконалюється мовлення учнів;

Ø  гра викликає цікавість, позитивні емоції, що створює позитивну атмосферу на уроці;

Ø  гра має здоров'язбережувальний вплив.

      Інноваційна значущість - полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функції діють у тісному взаємозв’язку.
      Практична значущість - досвіду полягає у використанні вчителем різних способів організації ігрової діяльності на уроках. Педагог шукає ефективні методи та прийоми навчання, творчо використовує їх у своїй роботі.

       Технології реалізації ідеї дослідження.  Гра — єдиний вид діяльності, в якому процесові надається більше значення, ніж результату. Мотив гри полягає в самому процесі, який слугує результатом, а результат - проміжною ланкою процесу. Відповідно до психолого-фізіологічних особливостей свого віку молодші школярі постійно відчувають потребу в грі, ігровому спілкуванні.

        Особливість навчальної гри як форми навчання полягає в тому, що вона досягає своєї мети непомітно для учня, бо не потребує ніяких способів насильства над особистістю. Тому позитивне ставлення вчителя до ігрової діяльності збереже цінність гри в освітньому процесі навчальної школи, приведе до позитивних результатів у навчально-виховному процесі.

Проте існують і обмеження для проведення дидактичних ігор:

1. Не варто організовувати навчальну гру, якщо учні недостатньо знають тему.

2. Недоцільно впроваджувати ігри на заліках і іспитах, якщо вони не використовувалися в ході навчання.

3. Не слід застосовувати ігри з тих предметів і програмних тем, де вони не можуть дати позитивного ефекту.

У практичній роботі я використовую такі ігри:

“Мовчанка”

Обладнання: набір карток з числами, геометричні фігури.

Зміст гри. Основне правило: учень повинен відповідати на запитання вчителя, не вимовляючи жодного слова.

“Магічний квадрат”

Зміст гри. Заповнити магічний квадрат так, щоб сума чисел, які стоять у будь-якому горизонтальному або вертикальному ряду, а також на будь-якій діагоналі квадрата, дорівнювали одному й тому ж числу.

“Зірви огірок”

Обладнання: таблиця, на якій намальована грядка, де ростуть огірки. На зворотній стороні огірків вирази.

«Хто далі пройде»

У грі можуть брати участь 5—6 учнів, решта — спостерігає. Учасники гри стають уздовж стартової лінії. Ведучий пропонує кожному пригадати найбільше назв дерев і кущів.

Гра «Добери пару»
Зміст гри. Потрібно до кожного слова підібрати відповідну звукову схему.

          Ігри чи ігрові елементи, що використовуються, розвивають переважно сфери емоційну з фізичною чи емоційну з інтелектуальною. Поза увагою все ще залишаються ігри та тренінги духовної спрямованості. Саме такі тренінги викликають та закріплюють вищі емоційні стани та почуття людини, допомагають формувати у дітей духовний, гуманістичні та екологічні цінності, які нам так потрібні. Подібні ігри можна використовувати, починаючи з дитячого садка, а назви їх підказує саме життя, наприклад: "Врятуй ріки від забруднення", "Заспокой іншого", "Подивись радісно".

         "Що посієш, те й пожнеш" - заповідає стародавня мудрість, отже, які якості матимуть сьогодні діти, такі матиме і майбутній світ, в якому жити всім нам. Ось вдалий приклад використання гри для формування взаємин у дитячому колективі, вміння спілкуватися в групі, в парі.

Урок читання в 1 класі. Тема: "Звук і літера М". Учнів можна запросити на день народження літери і звука М. Кожній групі слід дати особливе завдання - запросити гостей - казкових персонажів, до складу імен яких входить звук [М];

-   принести подарунки: квіти, книги, ляльковий одяг;

-   приготувати святкові гостинці з цим звуком;

-   запросити дітей в іменах яких є цей звук;

-   назвати звірів, птахів, комах, що завітали на день народження.

Таким чином діти в цікавій формі знайомляться із звуком [М].

      Гра є самостійним видом розвиваючої діяльності дітей різного віку, принципом і способом їх життєдіяльності, методом пізнання дитини, методом організації її життя і навчальної діяльності. Проблема дитячої ігрової діяльності знайшла своє відображення в багатьох психолого-педагогічних теоріях і дидактично-виховних системах.

      Гра є формою активного відображення дитиною навколишнього життя людей. Характерною особливістю гри є спосіб, який дитина використовує у ній. Гра має суспільний характер і змінюється із зміною історичних умов життя людей.

      Гра також є формою творчого відображення дитиною дійсності, а також засобом уточнення і збагачення знань умінь і навичок. У сучасній психолого-педагогічній теорії гра розглядається як провідний вид діяльності дитини-дошкільника і важливий вид діяльності молодшого школяра.

      У педагогічній теорії гри особлива увага приділяється вивченню гри як засобу навчання, тобто дидактичної гри. Освітньовиховні можливості гри зростають, якщо вона органічно поєднана з яким-небудь іншим видом діяльності. Найбільш доцільно пов'язувати гру з працею, образотворчою і конструктивною діяльністю.

       Дидактичні ігри, які використовуються в початковій школі, активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння і навички, тренують сенсорні вміння, навички тощо. Правильно побудована дидактична гра активізує процес мислення, формує почуттєву сферу, розвиває саморегуляцію, тренує вольові якості дитини. Ігрова діяльність виконує роль емоційної розрядки, запобігає втомі дітей, знижує гіподинамію.

     Діяльність учасників дидактичної гри на уроках розгортається на основі навчально-ігрових завдань, які є органічним синтезом ігрових і навчальних вимог. Ігрове завдання створює установку і психологічну готовність молодших школярів до виконання навчальних дій, формуючи тим самим мотив навчальної діяльності. Розв'язання навчального завдання сприяє засвоєнню дітьми чергової порції знань і наповнює ігрову діяльність новим поглибленим теоретичним змістом. Також дидактичні ігри можна включати у систему уроків. Це передбачає попередній відбір ігор та ігрових ситуацій для активізації різних видів сприймання. Оптимальними способами використання ігрової діяльності в системі уроків є випадки, коли весь урок будується як сюжетно-рольова гра; гра використовується під час уроку як його структурний елемент; під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації.

       Головними умовами ефективності застосування дидактичних ігор є: їх органічне включення в навчальний процес; захоплюючий сюжет, наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов'язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до школярів.

       Аналіз результатів дослідження. Працюючи над даною науково-методичною проблемою, я постійно здійснювала моніторинг рівня сформованості в моїх учнів ключових компетентностей. Для цього використовувала такі методи, як: педагогічне спостереження; соціологічне опитування (бесіда, інтерв’ю, анкетування); тестування; створення педагогічних ситуацій; індивідуального і групового самооцінювання; вивчення продуктів творчої діяльності учнів тощо. В результаті цих дій було з’ясовано, наприклад, що, у моїх учнів покращись знань, розвиток моральних якостей, розумових здібностей, мови, математики, читання (див. діаграму №1).

        Виходячи зі свого педагогічного досвіду, можу зазначити, що діти дуже люблять ігри на уроках, але не завжди виконують правила гри. Частіше це відбувається в грі, де є групи., де діти намагаються допомогти один одному. В цьому випадку я не переривала ігровий процес, але робила правила гри більш жорсткими. На протязі всього процесу гри на уроці необхідно уважно стежити за тим, щоб між дітьми не виникла конфліктна ситуація і не зіпсувалися відносини у класі. Якщо я це помічала, то втручалася в хід гри і відволікала увагу дітей на вирішення інших проблем у самій грі. Я вважаю, що гра допомагає розвиватися учневі як особистість.

      Отже, гра – це системна, багатокомпонентна діяльність. Проведений аналіз структури ігрової діяльності дав змогу побудувати модель класичної форми ігрової діяльності – дидактична гра як форма навчальної діяльності молодших школярів.